просп. Валерія Лобановського, 119, оф.206, Київ, Україна

(050) 836 64 96; (067) 928 68 60 ip@damas.ua Русский English

ФРАНЧАЙЗИНГ ЧИ ЛІЦЕНЗІЯ

Маю зареєстровану торгову марку, яку вже добре розкручена на ринку. Також є бажаючі отримати ліцензію чи франшизу на використання цього бренду. Але який саме  договір буде більш доречним у моєму випадку? У чому різниця??

 ФРАНЧАЙЗІ ЧИ ЛІЦЕНЗІАТ – У КОГО БІЛЬШЕ ПРАВ?

Згідно з Кодексом етики франчайзингу України поняття франчайзинг означає спосіб просування своїх товарів, послуг та інших об’єктів. Це форма організації бізнесу, в якій компанія франчайзер передає право на продаж своїх товарів і послуг партнеру франчайзі, яким може бути юридична або фізична особа (але обов’язково  суб’єкт підприємницької діяльності).

Франчайзі зобов’язується продавати ці товари, послуги за заздалегідь визначеними правилами ведення бізнесу, встановленим франчайзером, і отримує дозвіл використовувати ім’я компанії-франчайзера, її репутацію, досвід, маркетингові технології, експертизу та механізми підтримки.

За ліцензійним договором одна сторона ліцензіар надає другій стороні ліцензіату дозвіл ліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ та інших законодавчих актів. Ліцензіарами можуть бути як підприємці (фізичні та юридичні особи), так і некомерційні організації та громадяни, які володіють, наприклад, патентами.

Отже, за договором комерційної концесії надається весь комплекс виключних прав інтелектуальної власності, а за ліцензійним – дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності на відповідних умовах.

Виробничий франчайзинг чи ліцензія на виробництво?

Аби таку ліцензію можна було назвати франшизою, необхідно щоб ноу-хау, що передається франчайзером, стосувалося не лише технології виробництва, але також технології збуту, маркетингу тощо. Фактично в Україні є лише одиниці компаній, діяльність яких можна було би віднести до виробничого франчайзингу, наприклад, добре відомий завод Coca-Cola в Україні працює на підставі ліцензії на виробництво.

ОПЛАТА ЗА ДОГОВОРОМ

Договір комерційної концесії завжди оплатний, а ліцензійний договір може бути і безоплатний.

Наприклад, ліцензіар замість роялті хоче зобов’язати ліцензіара закупати сировину для виготовлення продукції. Тоді це буде звичайний ліцензійний договір на виробництво продукції, в якому просто може бути закріплений обов’язок ліцензіата закупати сировину тільки у ліцензіара, а ліцензіар повинен її продавати за зниженою ціною.

Регулювання цін

Закон прямо забороняє включати в договір комерційної концесії умови, в інакшому випадку вони визнаються нікчемними, через які правовласник має право визначати ціну продажу товарів користувачем або ціну робіт (послуг), що виконуються користувачем (ст. 1122 ЦКУ, ст. 372 ГКУ).

При укладенні договору франчайзингу потрібно враховувати вимоги антимонопольного законодавства України, зокрема Законів України «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції».

А тому визначення франчайзером конкретних цін, за якими має реалізовувати товари або надавати послуги франчайзі, вважається прямим обмеженням конкуренції.

Постачальник може визначати максимальну ціну чи рекомендовану, але йому заборонено установлювати мінімальну чи фіксовану ціну продажу товарів, послуг кінцевим споживачам.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заборони узгоджених дій, передбачені ст. 6 відповідного Закону, в тому числі, і заборона встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів, не застосовуються до узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб’єктам господарювання чи споживачам.

Це означає, що у форматі франчайзингу, коли франчайзер постачає або надає у використання певні товари франчайзі, то франчайзер вправі обмежити певним чином формування цін франчайзі.

В ліцензійних договорах, як і в змішаних діють такі ж самі заборони, так як умови договору не можуть обмежувати економічну конкуренцію, порушувати публічний порядок, інтереси держави й суспільства, його моральні засади, обмежувати права споживачів, а також порушувати засади добросовісності, справедливості та розумності.