просп. Валерія Лобановського, 119, оф.206, Київ, Україна

(050) 836 64 96; (067) 928 68 60 ip@damas.ua Українська Русский

Особливості ліцензії

Виходячи зі змісту частини першої статті 1108 ЦК України законодавець визначив лише деякі особливості ліцензії.

Сторонами ліцензії є ліцензіар – особа, яка має виключне майнове право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності та яка дає дозвіл на його використання іншій особі, та ліцензіат – особа, якій це право надано. Крім цього, законодавство визначило зміст ліцензії, який характеризує право ліцензіара надати іншій особі право на використання об’єкта права інтелектуальної власності та визначити сферу його використання.

До особливостей ліцензії, які визначені в коментованій нормі, слід віднести і її форму – ліцензія повинна бути оформлена письмово. Інші умови надання ліцензії на використання об’єктів права інтелектуальної власності законодавець пов’язує з певними видами ліцензій.

Одинична ліцензія – це ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності в обмеженому цією ліцензією сфері, проте не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері.

Цей вид ліцензії є похідним від виключної ліцензії. Однак одинична ліцензія на відміну від виключної дає право ліцензіату використовувати об’єкт права інтелектуальної власності в певній сфері (на певній території), на якій ліцензіар також зберігає за собою право використовувати цей об’єкт. Особливості одиничної ліцензії полягають в тому, що монопольне використання об’єкта права інтелектуальної власності розподіляється між ліцензіаром і ліцензіатом, при цьому обидві сторони не мають право надавати субліцензії третім особам.

Вибір виду ліцензій залежить від обсягу ринку і від самого об’єкта права інтелектуальної власності.

Невиключна ліцензія надається, як правило, тоді, коли є попит на продукцію, виготовлену за ліцензією, і наявність кількох ліцензіатів не заважає її реалізації. Виняткова ліцензія надається в тому випадку, коли ринок збуту об’єктів права інтелектуальної власності має обмежену сферу використання. Повна ліцензія надається дуже рідко, як правило, на нові фундаментальні розробки, які вимагають значних фінансових витрат, тривалого терміну здійснення, а також на об’єкти в одній високо монополізованої галузі.

У національній ліцензійної практиці найбільш поширені невиключні (прості) ліцензії. У той же час угоди невиключної та виключної ліцензії на практиці зустрічаються вкрай рідко. Законодавство деяких країн світу (Бельгія, Голландія) передбачають лише невиключні (прості) ліцензії, а в інших країнах, навпаки, тільки виключні ліцензії (Японія). Тому при укладанні ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності з компаніями іноземних держав необхідно враховувати особливості законодавства відповідної країни. Щоб уникнути непорозумінь у договорі, слід також докладно визначати обсяг і характер переданих прав й умови, на яких саме ці права передаються.