просп. Валерія Лобановського, 119, оф.206, Київ, Україна

(050) 836 64 96; (067) 928 68 60 ip@damas.ua Українська Русский

Поняття ліцензії

У перекладі з латинської мови «ліцензія» означає право або дозвіл. Практика надання ліцензій свідчить, що вони можуть використовуватися в двох випадках, які істотно відрізняються.

Надання ліцензій широко використовується в багатьох країнах світу як адміністративний захід для регулювання підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб. Ліцензії такого роду засновані на монополії держави в певних сферах виробництва. Видає їх компетентний державний орган на здійснення певного виду професійної діяльності або окремих операцій. Ліцензування поширене у зовнішньоекономічній діяльності в країнах, де існує практика видачі ліцензій на здійснення експортно-імпортних операцій.

Поняття «ліцензія» застосовується для визначення міжнародного і внутрішнього обміну винаходами і іншими об’єктами права інтелектуальної власності. Зазначений вид ліцензій має особливе значення завдяки особливостям споживчої вартості прав на об’єкти права інтелектуальної власності та комерційного обігу вказаних об’єктів на ринку як товарів. Ці два види ліцензій істотно між собою розрізняються.

Сфера дії ліцензії – адміністративного акта обмежується ринком країни, на території якої вона видана. Дана суб’єктом права інтелектуальної власності ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності, як правило, не має національних обмежень (крім об’єктів, що містять інформацію, віднесену до державної таємниці) і може бути реалізована не тільки на внутрішньому, а й на міжнародному ринку. Національне законодавство більшості країн світу містить положення, що регулюють порядок надання і здійснення ліцензії. Але і в цьому випадку основні умови надання та здійснення ліцензій визначаються не тільки національним законодавством, але і ситуацією на світовому ринку ліцензій.

Під ліцензією на використання об’єкта права інтелектуальної власності мають на увазі надання власником цього права у встановленому порядку і на певних умовах належного йому майнового права на використання об’єкта права інтелектуальної власності іншій фізичній або юридичній особі. Поняття «ліцензія», «ліцензійний договір» за законодавством України з питань інтелектуальної власності пов’язані з тими об’єктами права інтелектуальної власності, Паризька конвенція про охорону промислової власності відносить до результатів науково-технічної творчості, тобто переважно до винаходів, корисних моделей, промислових зразків, торговельних марок і сортів рослин.

Ліцензія – це надання особою, яка має майнові права інтелектуальної власності на об’єкт права інтелектуальної власності (ліцензіаром) дозволу іншій фізичній або юридичній особі (ліцензіату) використовувати цей об’єкт в певній обмеженій сфері або здійснювати одну або більше дій, на які виняткові права має ліцензіар. З цього визначення випливає, що неодмінною умовою для надання ліцензії повинно бути наявність у ліцензіара майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності. Такі права засвідчуються шляхом їх державної реєстрації та видачі охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності. Об’єктами ліцензій можуть бути і не запатентовані результати науково-технічної творчості, до яких відноситься комерційна таємниця, зокрема різні види ноу-хау.

Майнові права інтелектуальної власності на такі розробки базуються не на охоронних документах, а на їх конфіденційності, можливості і здатності правовласників не допускати розкриття своїх знань іншим особам, оскільки в іншому випадку монополія на використання таких знань може бути втрачена. Правова охорона ноу-хау при наданні ліцензій забезпечується і зобов’язаннями, які бере на себе ліцензіат відповідно до умов ліцензійного договору. Суб’єкт права інтелектуальної власності має право давати дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності шляхом укладення ліцензійного договору. За ліцензійним договором ліцензіар зобов’язується надати ліцензіату право на використання об’єкта права інтелектуальної власності в обсязі, який передбачений цим договором, а останній приймає на себе обов’язок вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором.